24 лютого 2022 року - день, який для кожного з нас почався з короткого слова «ВІЙНА»… короткого, але такого до болю змістовного…
Чотири роки повномасштабного вторгнення. Чотири роки, що змінили все: наші міста, наші долі, наші серця, ставши частиною життя, історії і пам’яті.
Це роки болю, коли ми втрачали рідних і друзів, коли будинки перетворювалися на руїни, а вулиці — на тишу. Це роки відчаю, коли здавалося, що світ обертається проти нас. Але це й роки незламності: ми тримаємося разом, допомагаємо один одному, бережемо в пам’яті тих, кого вже немає з нами.
Це роки тих, хто стояв і стоїть на передовій, і тих, хто невтомно бореться в тилу. Це роки матерів, що плачуть і моляться, роки дітей, які дорослішають занадто рано і не знають, що таке дитинство без війни…
Це історія про втрати і віру, про біль і силу, про пам’ять і надію. Адже за роками боротьби стоять живі люди, їхня мужність і страждання.
І все ж, попри руїни і страх, ми стоїмо. Ми живемо. Ми пам’ятаємо. І не здамося.
Україна жила…живе і буде жити вічно!
Учнівське самоврядування та джури козацьких роїв "Сокіл" та "Залізні Вовки" куреня імені Героя України Євгена Лисенка Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Смілянської міської ради Черкаської області
Михайик Т.В., педагог-організатор та Царинна Л.Г., керівник та виховник козацьких роїв