З кожним роком в Україні збільшується кількість користувачів Інтернету, тому питання безпеки в мережі є надто актуальним. Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави), адже неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. 

Особливо вразливі у цьому контексті діти та підлітки, оскільки вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто, з різних причин не здатні правильно реагувати на контент мережі. 

Існують певні небезпеки у розвитку особистості, яка віддає перевагу мережевому спілкуванню, що стосуються її особистої безпеки: 

-         ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту; 

-         загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації; 

-         формування залежності (ігрової, комп’ютерної, Інтернет); 

-         спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери); 

-         залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших). 

Безконтрольний доступ до Інтернету може мати негативні наслідки для дитини. Зокрема, у дітей активно розвивається інтернет-залежність, що трактується як нав’язливе або компульсивне бажання ввійти в мережу Інтернет або неможливість вийти з Інтернету. 

Кіберзалежність – умовна назва залежності від різного роду високотехнологічних засобів, її ознаки схожі з формами наркозалежності або алкоголізму, тобто комп’ютер є своєрідним наркотиком. Дитина або підліток не здатні подолати внутрішнє напруження, яке виникає через неможливість постійного занурення у віртуальний світ та відчувають сильне роздратування, якщо хтось заважає перебувати в мережі. 

Комп’ютерна залежність на першій стадії являє собою більш-менш легкий розлад. Через захоплення новою іграшкою дитина перестає займатися справами. Вона поступово віддаляється від родичів і друзів, надаючи перевагу «всесвітній павутині». 

На другій стадії симптоми розвиваються стрімко. Якщо дитині заборонити використання інтернет-мережі, вона відчуватиме сильну роздратованість. Може спостерігатися порушення уваги, зниження працездатності, поява нав’язливих думок, безсоння. 

Третя стадія – соціальна дезадаптація. Дитина постійно «висить» на сайтах, навіть коли не одержує задоволення від спілкування в Інтернеті. Це призводить до серйозних порушень у поведінці дитини та потребує допомоги фахівців. 

Рекомендації батькам при першому ознайомленні дитини з комп’ютером

Ознайомлення дитини з комп’ютером має відбуватися під керівництвом фахівця, обізнаного з можливими негативними наслідками (з комп’ютерною залежністю). Якщо такої можливості немає, батькам варто підвищити власну компетентність стосовно організації роботи за комп’ютером. Батьки повинні знати ознаки комп’ютерної залежності й уміти відслідковувати їх появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини.

Батьки мають розвивати в дитини самоконтроль, виховувати внутрішню волю, аби в майбутньому вона відчувала себе господарем комп’ютера, а не навпаки. Для цього треба навчити дитину планувати тривалість роботи за комп’ютером, заздалегідь визначати початок роботи на комп’ютері та її кінець.

Подеколи слід нагадувати дитині про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, особливо про те, що віртуальна реальність — це лише частина життя, паралельний процес. Потрібно виробити в дитини сприйняття комп’ютера як засобу для здійснення власних творчих проектів. Для розвитку дитячої творчості добре підходить малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування тощо.

Кількість часу необхідно встановлювати, зважаючи на вікові ознаки дитини. Наприклад, до 5-ти років узагалі небажано допускати дітей до комп’ютера, треба допомогти дитині пізнавати світ поступово й без застосування штучного інтелекту. А вже починаючи з 5–7-ми років дітей можна ознайомлювати з комп’ютером, але бажано цьому приділяти не більш ніж 2 години на добу (не відразу, а по 15–20 хвилин, із перервами). 

Водночас треба пояснити дитині, що реальне життя та герої комп’ютерних ігор — різні, не пов’язані безпосередньо між собою речі. Із 7-ми років дитина вже може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12-ти років настає найменш тривожний період, оскільки дитина готова самостійно розрізняти образи різних реальностей. Категорично заборонено грати в комп’ютерні ігри перед сном.